Історія створення Ботанічного музею

Питання про створення Ботанічного музею в системі Академії наук України було вирішене Президією УАН у березні 1921 р. Саме тоді  було засновано Ботанічний кабінет (музей) і гербарій. Слід наго­лосити, що саме вони стали першоосновою сучасного Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України та Ботанічного музею в його складі.
Першими штатними і позаштатними працівниками Ботанічного кабінету (музею) і гербарію були видатні вчені-ботаніки О.В.Фомін, Д.К.Зеров, П.Ф.Оксіюк, А.М.Окснер, Ю.Д.Клеопов, М.М.Підоплічко, А.С.Лазаренко та інші. Вони розгорнули роботу по вивченню флори і рослинності України, заклали основи гербаріїв судинних рослин, мохів, лишайників, грибів, а також розпочали збір матеріалів для Ботанічного музею.
У 1931 році була розгорнута його перша експозиція на площі 260 м2 у приміщенні Інституту ботаніки по вулиці Терещенківській, 2. Бо­танічний музей входив тоді до складу відділу вищих рослин, який від дня його заснування і до 1935 р. очолював О.В.Фомін, а потім (до по­чатку Великої Вітчизняної війни) – Є.І.Бордзіловський.
У тогочасній експозиції музею були представлені переважно гер­барні зразки судинних рослин, грибів, лишайників, сухі плоди, насіння і цілі шишки; подекуди зафіксовані в розчинах супліддя деяких екзотич­них видів рослин та інші матеріали. Вони були розміщені в семи верти­кальних музейних шафах та кількох горизонтальних вітринах. До речі, серед інших, тут експонувався дивовижний горіх сейшельської пальми (Lodoicea maldіvіca), який В.І.Липський привіз із тропіків ще в доре­волюційні часи, коли він працював у Санкт-Петербурзькому ботанічному саду, і передав Ботанічному музею Інституту в дні його становлення. У натурному вигляді було представлено великий екземпляр плодоносної ферули (Ferula badrakema), привезений із Середньої Азії А.С.Лазаренком. На превеликий жаль, повний інвентаризаційний список експонатів музейної експозиції того часу не зберігся. Та, судячи з усього, в ній було всього кілька сотень експонатів. Експозиція музею періодично оновлювалась, поповнювалась, але не розширювалась через відсутність належного приміщення. Вона не мала якогось чіткого тематичного напрямку, а була зібранням розрізнених цікавих експонатів – представників світу рослин та грибів. У такому стані музей існував близько 35-ти років. Про Ботанічний музей знали в загальноосвітніх школах столиці, учнівські екскурсії нерідко відвідували його, знайомилися з експозицією, отримували необхідні консультації, слухали лекції на природознавчі теми, до яких залучались науковці відділу вищих рослин та інших відділів Інституту.
У післявоєнні роки за стан музею  деякий  час  відповідала О.Д.Вісюліна, а пізніше – З.Ф.Катіна, її помічником та екскурсоводом була А.М.Краснова. Вони вели посильну роботу по оновленню та деякому поповненню експозицій.  Наприклад, організували виставку гербарних зразків рослин, характерних для степових заповідників України, пізніше – злісних бур’янів та адвентивних рослин нашої флори; представників групи дикорослих корисних рослин: ефіроолійних, волокнистих, дубильних тощо. Однак ні за обсягом і оформленням експозицій, ні за характером розміщення та багатством матеріалів Ботанічний музей Інституту, в то­­­гочасному стані, не міг конкурувати з іншими музеями столиці.
У 1966 р. в Києві в системі Академії наук було створено Централь­­­ний науково-природничий музей (ЦНПМ) АН УРСР (у 1998 р. він отримав статус "Національного") як експозиційно-територіальний комплекс гео­­­логічного, палеонтологічного,  зоологічного, ботанічного та архео­логічного музеїв, підпорядкованих відповідним інститутам Академії наук України на правах їх наукових відділів. Передісторія прийняття такого рішення досить повчальна. Якось, у 1965 р. К.М.Ситник, будучи начальz­­­ником науково-організаційного відділу Президії Академії, запросив пре­­­зидента Академії Бориса Євгеновича Патона, академіка Івана Григоровича Підоплічка та ще кількох біологів відвідати Інститут ботаніки, ознайо­­­митись з його діяльністю. При огляді дуже скромної експозиції бо­танічного музею Костянтин Меркурійович висловив сміливу далекоглядну ідею: він запропонував створити принципово нові багатопланові екс­позиції ботанічного характеру в комплексі з іншими музеями. Цю ідею гаряче підтримали Б.Є.Патон та І.Г.Підоплічко і вона стала спільним задумом. Для реального втілення цього задуму в життя було відведено величезний будинок Академії наук в центрі Києва. Вирішальним було те, що на четвертому поверсі цього будинку на той час вже існував Зоо­логічний музей. У 1966 р., відповідно до Постанови Ради Міністрів Ук­­­раїнської РСР N440 від 8 червня, розпочато будівництво, організацію та створення експозицій по суті зовсім нового Ботанічного музею на площі 1400 м2 (на п’ятому поверсі величезного будинку по вул. Богдана Хмельницького, 15).
Завідуючою музеєм була призначена Д.М.Доброчаєва, заступником – ­­­Б.В.Заверуха (липень 1966 р.), помічником деякий короткий час була А.М.Краснова, дуже короткочасно працювали О.О.Зап’ятова та М.І.Бондар, які невдовзі вийшли на пенсію. Та вже на січень 1967 р. музей було укомплектовано науковцями – Д.М.Доброчаєва, Б.В.Заверуха, Л.М.Сипайло­­­ва і науково-допоміжним персоналом, справжніми ентузіастами фітомузей­­­ної справи – З.С.Смирнова, П.О.Вавриш, Т.Г.Бойко, Л.Д.Морозова, трохи пізніше ще Є.П.Лихобабина, Л.О.Пеніна, Т.Л.Добичина, Б.Б.Ситенко та науковець Л.С.Панова. Деякий час тут працювала екскурсоводом Н.П.Небо­­­га.
Академік К.М.Ситник та журналіст В.С.Галузинська у своїй науково-художній книзі "Ботанические тетра­­­ди" (1986) про створення нових експозицій Ботанічного музею пишуть: "Их было трое у истоков новой экспозиции. Трое исследователей, энтузи­­­астов, собирателей – Дарья Никитична Доброчаева, Борис Владимирович Заверуха, Людмила Мефодиевна Сипайлова. Требовалось не только разрабо­­­тать принцип построения музея, план экспозиции, но и собрать материал."
Д.М.Доброчаєва, Б.В.Заверуха та Л.М.Сипайлова і частково (розділ "Основні групи рослинного світу") співробітники інших відділів інсти­­­туту (альгологи, мікологи, ліхенологи, бріологи), розробили наукові та експозиційні принципи і основи створення цілком нового Ботанічного му­­­зею. Було опрацьовано наукову тематику всіх розділів, загальні плани створення експозицій, змісти і ескізи оформлення кожної експозиційної вітрини, діорами, біогрупи, стендів, фризів, відібрано багатий ілюст­­­ративний матеріал, складено текстові характеристики особливостей рос­­­линного світу різних зон і регіонів, створено оригінальні схеми роз­­­поділу рослинності, карти поширення окремих видів тощо. Експозиції Бо­­­танічного музею створювались за зонально-регіональним на флористич­­­но-фітоценотичній основі принципом, який найяскравіше характеризує ба­­­гатюще різноманіття рослинного світу Землі: усіх її регіонів, різних природних зон та флористичних областей. Він має явну перевагу порівня­­­но з багатьма іншими принципами побудови експозицій ботанічних музеїв, наприклад, суто систематичним, еволюційним, морфологічним, прагматич­­­ним, екологічним, які демонструють лише певні групи тих чи інших рос­­­лин і не дають цілісної картини їх природних комплексних взаємозв’язків.
Важливим досягненням колективу творців музею стало те, що було дуже широко використано: метод об’ємної сушки рослин та їх відповідного експонування (в натурному вигляді) в усіх розділах і елементах експо­­­зиції – вітринах, біогрупах, діорамах. У практиці будівництва приро­­­дознавчих музеїв світу такий метод, саме масово переважаючий у експо­­­зиції, застосовано вперше.
Отже, одночасно з розробкою наукових основ створення експозицій та методу показу фітоекспонатів у натурному вигляді, щоб відвідувач мав повне, неспотворене гербарною сушкою, уявлення про рослину і місце її зростання, слід було все це – від першого до останнього примірника – зібрати безпосередньо в природі і відповідним чином зафіксувати (об’ємно висушити). Адже експонати старої експозиції були абсолютно непридатні для створення принципово нового музейного комплексу ба­­­гатогранного ботанічного характеру.
Наведемо лише  дещицю  інформації про величезну роботу, яка пов’язана з польовими дослідженнями в природі і збором відповідних матеріалів для розділів ботанічної експозиції. З метою вивчення особ­­­ливостей рослинного світу окремих регіонів безпосередньо в природі, закономірностей його розподілу, збирання натурних об’ємно зафіксованих матеріалів, гербарію, фотодокументальних кадрів представників флори, рослинних угруповань  і  цілих  ландшафтів  невеликий  колектив співробітників, починаючи з 1966 року і до 1995 року, здійснив понад 50 експедицій.
Без успішного і результативного здійснення цієї титанічної роботи годі було навіть думати про ефективне створення повноцінної науково достовірної експозиції в повній мірі насиченої доброякісною натурною оригінальною експонатурою та документальним фотоілюстративним  ма­­­теріалом.
Впродовж перших трьох років, коли збирались матеріали для ство­­­рення першої черги музейної експозиції, маршрути десятка експедицій охопили всі природні куточки України: Полісся, Волино-Подільську, При­­­азовську, Донецьку височини, Причорномор’я, Правобережний і Лівобереж­­­ний Лісостеп та Степ, Карпати і Закарпаття, Рівнинний і Гірський Крим, Південний берег Криму.
На базі зібраних і науково опрацьованих багатющих різноманітних натурних і наукових матеріалів, спільно з художниками-оформлювачами, було створено науково високоінформативну та глядацько  ефектну цілісну експозицію про величезне різноманіття рослинного світу України на основі його зонально-регіонального розподілу. Тут кожна експозиційна вітрина відзначалась науковістю та естетичністю. В цілому вони створили єдиний довершений фіто­­­експозиційний музейний ансамбль. Особливою окрасою новостворених екс­­­позиційних залів першої черги Ботанічного музею стали великоформатні (7 x 3,5 x 2,7 м) чудові панорамно-об’ємні діорами. Вони відзначаються ве­­­личезною наповненістю об’ємно зафіксованими представниками рослинного покриву з цілковитим відображенням існуючої в природі специфіки ба­­­гатства видового складу рослинних угруповань. Уся натурна частина діорам чудово і гармонійно "зливається" з високохудожньо виконаною пейзажною частиною і створює в цілому неповторну ілюзію ландшафтної далечини і глибини небосхилу. З перших кроків, вже у холі, відвіду­­­вачів зачаровує діорама, яка відображає ландшафт південного берега Криму в доагрикультурний період. На фоні бірюзової синяви просторів Чорного моря мальовничо виділяються характерні види рослинного покриву ялівцево-дубових лісів та заростей чисту кримського.
Постійне захоплення відвідувачів викликає діорама, у якій  відтворено ділянку неозорого степу півдня України в час масового розвитку ковили та буйноцвіття степового різнотрав’я. До речі, цю діораму дуже любить Борис Євгенович Патон. Кожен раз, коли він відвідує Ботанічний музей, завжди неодмінно милується захоплюючою красою неозорого простору первісного степу. Натурний матеріал для цієї діорами зібрано під час спеціальної цільової експедиції у за­­­повідний Хомутовський степ. Пізніше ще неодноразово доводилося допов­­­нювати і оновлювати цю діораму.
Зачаровує діорама ландшафту високогір’я хребта Чорногора синь­­­оверхих Українських Карпат. У всій своїй красі перед глядачем постають верховіття гір, зарості рододендрона східнокарпатського в субальпійсь­­­кому  та  альпійському поясі. Тут на  високогірських урвищах скель красується легендарна білотка альпійська, або шовкова косиця чи едельвейс.
Оригінальною була діорама дубово-соснового лісу з участю заростей реліктового рододендрона жовтого на Овруцькому кряжі. Та пізніше цю діораму було перероблено. У новій версії в ній відображено ділянку ду­­­бово-грабового лісу лісостепової зони (Лиса гора у Києві) у час масо­­­вого рясноцвіття весняних ефемероїдів.
Слід особливо наголосити, що досвід, набутий під час створення експозицій та діорам першої черги музею став для співробітників відділу надійною основою в набагато об’ємнішій та значно складнішій роботі по створенню експозицій другої черги музею.
Для ілюстрації сказаного подамо відомості тільки про деякі того­­­часні експедиції.
Експедиція з вивчення особливостей рослинного світу Далекого Cходу та збирання матеріалів для експозицій Ботанічного музею, 1967 р., з 12 червня по 27 липня. Начальник експедиції Б.В.Заверуха, учасники: Н.П.Масюк, А.М.Краснова, художник. Експедиційним маршрутом охоплено: південна частина Приморського краю (околиці Владивостока, Роздільного, Артема, Усурійська); мис Піщаний, заповідник "Кедрова Падь", озеро Хан­­­ка, південна частина острова Сахалін (околиці Корсакова, Південно-Са­­­халінська, Холмська, Невельська); південна частина Курильської гряди (острови Шикотан та Кунашир). Вивчались особливості рослинного світу да­­­лекосхідних реліктових хвойно-широколистяних лісів, вертикального роз­­­поділу рослинності, курильського високотрав’я. Ці особливості відобра­­­жені у відповідних схемах та текстових характеристиках.
Зібрано натурний матеріал для експозиції: відрізки стовбурів та гілки дерев далекосхідних і курильських лісів; понад 1,5 тисячі ар­­­кушів гербарного матеріалу, об’ємно засушені екземпляри деяких видів рослин, зроблено біля 500 кадрів фотознімків, з них частина кольорових, підготовлено матеріали для профілів розподілу рослинності. На основі зібраних і опрацьованих матеріалів створено 3 експозиційні вітрини з натурними експонатами, фотографіями,  текстовими  характеристиками, оригінальними схемами розподілу рослинності, які відображають особли­­­вості рослинного світу досліджуваного регіону.
Експедиція з вивчення особливостей рослинного світу тундри та лісотундри і збирання матеріалів для експозицій Ботанічного музею, 1969 р., з 25 липня по 1 вересня. Начальник експедиції Б.В.Заверуха, учасни­­­ки: Л.М.Сипайлова, Л.Д.Морозова, В.П.Бондаренко. Експедиційним маршру­­­том охоплено Великоземельську тундру (околиці Воркути, Хальмер-Ю Мульди, верхів’я р.Уси), Полярний Урал, околиці Лабитнонги; лісотундру і гори Путорану (околиці Норильська, Дудинки, Талнаха, озеро Лама); прибайкальську тайгу (околиці Іркутська, Листв’янки, західні береги озера Байкал).
Вивчались особливості рослинного світу тундри і лісотундри та прибайкальської тайги, розподілу рослинності. Ці особливості відображені у відповідних схемах та текстових характеристиках. Зібрані екземпляри характерних видів мохів, лишайників, судинних рослин для експозицій, зібрано понад 1,5 тисячі гербарних аркушів, зроблено понад 500 кадрів фотознімків, з них частина кольорових, підготовлено матеріали для профілів розподілу рослинності.
На основі зібраних і опрацьованих матеріалів створено 2 експозиційні вітрини з натурними експонатами, фотографіями, текстовими характеристиками, схемами розподілу рослинності, які відображають особливості рослинного світу досліджуваного регіону.
Експедиція з вивчення особливостей рослинного світу пустель Се­­­редньої Азії та субтропіків Талишу і збирання матеріалів для експо­­­зицій Ботанічного музею, 1970 р., з 30 березня по 30 травня. Начальник експедиції Б.В.Заверуха, учасники:  Д.М.Доброчаєва,  Л.М.Сипайлова, З.С.Смірнова, В.П.Бондаренко.
Експедиційним маршрутом охоплено: Красноводськ, Небіт-Даг, Бахар­­­ден, Ашхабад, Фірюза, Мари, Репетекський заповідник, Кушка, Бадхизький заповідник, Теджен, Баку, Ленкорань, Астара. Вивчались особливості рослинного світу центральних та південно-східних Каракумів, гір Ко­­­пет-Дагу та Бадхизу, а також субтропіків Талишу. Складені схеми роз­­­поділу рослинності. Зібрано понад 300 екземплярів стовбурів, гілок де­­­рев, трав’янистих рослин, засушених об’ємно, біля 3 тисяч аркушів гер­­­барію, зроблено біля 1 тисячі фотознімків, складено текстові характе­­­ристики особливостей рослинного покриву. На основі зібраних і опраць­­­ованих матеріалів створено 2 експозиційні вітрини, які відображають особливості рослинного світу пустель Середньої Азії, та одна вітрина, які відображає рослинний світ субтропіків Талишу.
Експедиція з вивчення особливостей рослинного світу гір Се­­­редньої Азії та збирання матеріалів для експозицій Ботанічного музею, 1971 р., з 30 квітня по 12 липня. Начальник експедиції Б.В.Заверуха, учасники: З.С.Смірнова, Г.В.Сележинський, В.Мокринський.
Експедиційним маршрутом охоплено околиці Алма-Ати, Медео, Тал­­­гар, озеро Іссик-Куль, Ура-Тюбе, перевал Анзоб, Чаткальський за­­­повідник, Алайську долину, Ош, Ферганську долину, заповідник Сари-Че­­­лек, гори Копет-Дагу та інші. Вивчались особливості рослинного світу гір Середньої Азії, вертикального розподілу рослинності, проводився збір натурного матеріалу, велись фотознімальні роботи. Зібрані відрізки стовбурів та гілки дерев основних деревних порід, об’ємно і гербарно засушені екземпляри рослин-представників всіх гірських висотних по­­­ясів. Створено схеми вертикального розподілу рослинності.  Всього зібрано біля 1,5 тисячі одиниць гербарних аркушів та різних натурних експонатів, зроблено понад 500 кадрів фотознімків. На основі зібраних і опрацьованих матеріалів створено 2 експозиційні вітрини, які відоб­­­ражають особливості рослинного світу гір Середньої Азії.
Експедиція з вивчення особливостей рослинного світу Бадхизу і Малого Кавказу та збирання матеріалів для створення великоформатної діорами "Рослинний світ Бадхизу", 1972 р., з 18 квітня по 16 червня. На­­­чальник експедиції Б.В.Заверуха, учасники: Л.М.Сипайлова, З.С.Смірно­­­ва, Г.В.Сележинський, Ю.В.Меньшова, І.І.Ілющенко.
Маршрутом експедиції охоплено: Красноводськ, Ашхабад, Кушка, Бад­­­хизький заповідник, Серакс, Баку, Дилижанський заповідник, перевал Го­­­дерзі, озеро Ріца, Красна Поляна. Вивчались особливості мозаїчного розподілу рослинного покриву Бадхизького заповідника з метою достемен­­­ного відображення в діорамі. Зібрано біля 1,5 тисячі пакетів об’ємно та напівоб’ємно засушених рослин, дернин, гілок дерев і кущів, суцвіть ферули. Зібрано також матеріал для створення вітрин про рослинний світ Кавказу. Проведено фотознімальні роботи понад 600 кадрів, складено схе­­­ми розподілу рослинності. На основі зібраних і опрацьованих матеріалів створено об’ємну великоформатну діораму, яка чудово і достеменно відображає особливості рослинного покриву Бадхизу в районі западини Ер-Ойландуз в період весняного розквіту флори цього куточка природи Середньої Азії.
Експедиція з вивчення особливостей рослинного світу тундри та збирання натурних матеріалів для створення великоформатної діорами "Рослинний світ тундри" в експозиції Ботанічного музею, 1972 р., з 5 лип­­­ня по 5 серпня. Начальник експедиції Д.М.Доброчаєва, учасники: Б.В.За­­­веруха, Л.Д.Морозова, З.С.Смірнова.
Експедиційним маршрутом охоплено Великоземельську тундру (око­­­лиці Воркути, верхів’я р.Уси, полярний Урал). Вивчались особливості мозаїчного розподілу рослинного покриву різних тундрових угруповань з метою їх відображення у великоформатній об’ємній діорамі. Зібрано по­­­над 2,5 тисячі об’ємно засушених куртин та екземплярів рослин купин­­­частої, болотної, чагарникової та петрофільної тундри та біля 1 тисячі аркушів гербарію. Зроблено схеми розподілу рослинності для їх відобра­­­ження у діорамі та фотознімки місцевості. На основі зібраних і опраць­­­ованих матеріалів створено об’ємну великоформатну діораму, яка чудово і достеменно відображає особливості рослинного покриву тундри в районі верхів’я річки Уси в Приполярному Уралі.
Пізніше, з 1973 по 1991 рр., співробітники брали участь у 7 морсь­­­ких експедиціях на науково-дослідних суднах АН СРСР "Дмитрий Менделе­­­ев" та АН УРСР "Академик Вернадский" у тропічні країни по берегах Ат­­­лантичного, Індійського та Тихого океанів. Зібрані зразки представ­­­ників тропічної флори дали змогу доповнити і розгорнути створені екс­­­позиції про рослинний світ Палеотропічного та Неотропічного флорис­­­тичних царств.  Особливо  цікаві для експозиції про різноманіття фітобіоти гілки, квітки та плоди баобаба, ковбасного і гарматного де­­­рев, пандана, хлібного дерева, плодів сейшельської та кокосової пальм, летиції, діленії, папайї, дерева какао та багатьох інших. Дуже вдалим виявився муляж найбільшої у світі квітки – рафлезії Арнольді (виготовлений З.С.Смірновою).
Музей створювався у дві черги, по мірі вивільнення і архітектур­­­ної реконструкції приміщень під його експозиції: першу – "Рослинний світ України" та "Ботанічна наука на Україні" було відкрито для відвідувачів у травні 1969 р., другу – всі інші розділи, у вересні 1973 р. Загальна площа музею становить 1400 м2. У п’яти залах та холі представлені такі експозиційні розділи:
1. Ботанічна наука в Україні (хол).
2. Рослинний світ України (зали 1,2).
3. Охорона світу рослин (зал 3, ліва сторона).
4. Основні групи рослинного світу (зал 3, ліва сторона).
5. Клітинна будова та морфологія квіткових рослин (зал 3, правасторона).
6. Системи і еволюція квіткових рослин (зал 3, права сторона).
7. Рослини в житті людини (зал 3, права сторона).
8. Рослинний світ Євразії (зал 4).
9. Рослинний світ земної кулі (зал 5).
Особливою окрасою двох останніх залів є чудові панорамно-об’ємні діорами, в яких відображені ландшафтні картини рослинності неозорих просторів Великоземельської тундри по берегах р.Уси в приполярному Уралі; оригінальна самобутня краса світу Бадхизького заповідника в ра­­­йоні западини Ер-Ойландуз (Туркменістан); загальний вигляд африкансь­­­кої савани в період засухи; чарівність узбережжя тропічного острова у Тихому океані з кокосовими пальмами та мангровими заростями.
Експозиції Ботанічного музею нараховують близько 500 натурних експонатів, 370 кольорових та 250 чорно-білих фотографій, майже 1000 кольорових схем, малюнків, карт рослинності різних зон і ареалів ба­­­гатьох видів рослин, понад 300 текстових характеристик з науковими відомостями про природні зони, флористичні райони, рослинні угрупован­­­ня та особливості цікавих, цінних для науки або практики видів рослин.
Експозиційні матеріали розміщені в 109 стандартних  вітринах (2,5 x 2 x 0,6 м), 8 великоформатних діорамах та 14 біогрупах, на 20 різноформатних щитах, понад 100 фризах над вітринами. Крім того, постійно періодично експонуються факультативні тематичні виставки: "Медоносні рослини", "Плоди та насіння квіткових рослин", "Харчові ди­­­корослі рослини", "Дикорослі лікарські рослини", "Адвентивні рослини".
Наукові засади створення музею, методи збору матеріалів, їх фіксації та експонування, характеристики експозицій, наслідки роботи експедицій висвітлені в цілому ряді статей на сторінках періодичних видань –  "Український ботанічний журнал", "Ботанический журнал", "Вісник АН УРСР" (Д.М.Доброчаєва, Б.В.Заверуха, Л.М.Сипайлова); навіть польський журнал "Познай свят" (Poznaj Swiat) опублікував серію статей про експедиції Ботанічного музею (Б.В.Заверуха); окремо викладена ме­­­тодика сушки рослин в об’ємному вигляді (П.О.Вавриш, Л.Д.Морозова). Характеристика музейних експозицій подана у двох виданнях путівника "Ботанический музей. Путеводитель" видання 1976 та 1986 рр. (Д.М.Доб­­­рочаєва, Б.В.Заверуха, Л.М.Сипайлова). Перше чудово ілюстроване його видання (1976) обсягом 6,3 друк. арк. за стислу і вичерпну характерис­­­тику всього розмаїття рослинного світу України, Євразії, земної кулі та основних груп рослинного світу викладачі вузів та вчителі біології по праву назвали своєрідною "малою ботанічною енциклопедією". На жаль, десятитисячний тираж цього видання дуже швидко розійшовся, а поновити видання в повному обсязі вже не було можливості. Друге видання "Путівника" було значно скорочене і вже не мало такого широкого змістовного тексту (4 друк. арк., з них половина – фотоілюстрації). У 1982 р. вийшов друком великий прекрасно ілюстрований путівник по всіх експозиціях п’яти музеїв ЦНПМ АН Української РСР, для якого той же ав­­­торський колектив підготував опис експозицій Ботанічного музею Інсти­­­туту. Це чудово оформлене подарункове двомовне (російською і англійсь­­­кою мовами) видання миттєво розійшлося і стало бібліографічною рідкістю.
Експозиції Ботанічного музею  постійно  отримують  позитивну, нерідко захоплюючу оцінку відвідувачів: вітчизняних ботаніків та при­­­родознавців, колег з багатьох зарубіжних країн, студентів, учнівської молоді, широких кіл населення, яких щоденно сотні відвідують музей.
Перший запис у книзі  при відкритті Ботанічного музею  було  зроблено 23.05.69 р. двома Президентами академій наук – М.В.Келдишем (Президент АН СРСР) та Б.Є.Патоном (Президент АН УССР), які записали такий текст: "С удовольствием познакомились с Ботаническим музеем. Вы делаете боль­­­шое и полезное дело. Успехов Вам!" У свою чергу, делегати V з’їзду Всесоюзного ботанічного товариства, що відбувся у Києві в 1973 р. вис­­­ловили своє враження у віршованій формі:
"Хоть жизнь ботаников влечет повсюду ­­­
В леса, луга и на вершины скал,
Такого ботанического чуда
Мы в мире не видали никогда..."
Оформлення експозицій музею виконано художниками О.Л.Екертом, Я.М.Хайсманом та іншими з художнього фонду УРСР за проектом і під керівництвом І.О.Хорошунової. Архітектурна перебудова приміщень та об­­­ладнання експозиційних залів (стендів, вітрин, конструкцій, діорам, біогруп, фризів та ін.) здійснено під керівництвом О.С.Саввиної та М.Ф.Цікори. Автор художнього оформлення діорам "Тундра", "Бадхизький заповідник", "Карпати", "Степ", "Крим", "Весняна діброва" художник М.І.Островський, діорама "Африканська саванна" – М.О.Хан, діорама "Мангри" – А.І.Ломовський (пізніше ця діорама була перероблена).
На завершення дуже стислої розповіді про створення нових фітоекс­­­позицій (по суті принципіально цілком нового за науковим змістом, на­­­сиченням натурною експонатурою і супровідними матерілами та художнім оформленням Ботанічного музею) неодмінно слід віддати належне у цій великій справі Д.М.Доброчаєвій – професору, доктору біологічних наук, заслуженому діячеві науки УРСР, лауреату Державної премії УРСР, видат­­­ному фахівцю в галузі систематики судинних рослин, флорології, історії ботанічної науки та природознавчого музеєзнавства, палкому популяриза­­­тору наукових знань і чудовій людині. З великою постійною скорботою у серцях констатуємо, що 1 грудня 1995 р. вона пішла з життя ("Вінок пам’яті на свіжу могилу професора Дарини Микитівни Доброчаєвої" – Ук­­­раїнський ботанічний журнал, т.53, N1–2, 1996 – С.154–161.).
У вже згадуваній вище книзі акдеміка К.М.Ситника та журналіста В.Галузинської "Ботанические тетради" читаємо: "Без Дарьи Никитичны не было бы музея..." Притаманні Дарині Микитівні чудові організаторські здібності й творча активність допомогли їй згуртувати невелику групу співробітників музею у справжній творчий колектив, який самовіддано, дружньо, плідно і результативно працював над створенням багатогранних експозицій ботанічного характеру. Високе звання лауреата Державної премії вона заслужено отримала за флорологічне і критико-систематичне опрацювання багатьох родових і родинних таксонів для капітального ака­­­демічного видання – 12-томної "Флори УРСР". Багато років Д.М.Добро­­­чаєва присвятила поглибленому вивченню  великого  природновидового різноманіття представників родини шорстколистих на великих просторах від Льодовитого океану до Чорного моря і Кавказу, від Балтійського мо­­­ря і Карпат до Уралу та Каспію. В результаті цієї науково-дослідної роботи була підготовлена та успішно захищена у 1978 р. докторська ди­­­сертація "Бурачникоцветные  (Boraginales Nadoch) европейской части СССР". Згодом було опубліковано флорологічне опрацювання Дарини Ми­­­китівни цієї родини у капітальному зведенні "Флора европейской части СССР" (т.5, 1981).
З червня 1966 р. до вересня 1985 р. Ботанічний музей очолювала Д.М.Доброчаєва, потім ним керував В.С.Ткаченко, а з 1989 р. (за сумісництвом, будучи завідуючим відділом вищих рослин) – Б.В.Заверуха, який у вересні 1991 р. повністю перейшов на посаду завідуючого Бо­­­танічним музеєм, з якої звільнився у липні 2000 р. у зв’язку з виходом на наукову пенсію, але продовжував працювати на контрактній основі як головний науковий співробітник.
З  1991 р. до колективу наукових співробітників Ботанічного музею влився  ен­­­тузіаст фітомузейної справи, флоролог і ботаніко-географ В.В.Новосад, який став заступником завіду­­­ючого музеєм, а з 2000 р. його завідуючим.