Це звичайні для наших місцевостей та найбільші види земноводних в Україні. Цих тварин можна часто зустріти в затишних та непримітних куточках лісів та полів. Шкіра ропухи вкрита бородавками і слизом, тому поширена думка, що від них, нібито, можна цими бородавками "заразитися". Не вірте! Шкірні виділення ропухи мають лише слабку отруйну та бактерицидну дію. Мало знайдеться тварин з такою чистою шкірою. Саме життя ропухи багато в чому залежить від шкірного дихання - до 50% кисню вони одержують через зволожену слизисту шкіру. На відміну від жаб, ропухи більш коротконогі, пересуваються дрібними стрибками чи ходять, поквапцем перебираючи лапками по черзі. У воду перебираються весною лише задля розмноження. Загалом же це сухопутні тварини.

Самка відкладає до 10000 ікринок у вигляді довгих, схожих на намисто слизистих шнурків, з яких виводяться личинки - пуголовки, що плавають і живляться водною рослинною та тваринною їжею. Після метаморфозу молоді ропухи виходять на суходіл і харчуються виключно тваринною їжею (жуки, гусінь, павукоподібні, слимаки, тощо). В неволі живуть до 30-40 років.

Щорічне святкування Міжнародного дня біологічного різноманіття - чудова можливість ще раз згадати про необхідність збереження залишків дикої природи та створення рекреаційного фонду, усвідомивши відповідальність за спадщину для нинішніх та прийдешніх поколінь жителів України.

В рамках Фестивалю науки музей проводив День відкритих дверей з безплатним відвідуванням 16 травня. В цей день наукові співробітники музею провели кілька безплатних екскурсій.

Весняна експедиція на річку Дністер вела пошук рідкісних прудких жаб та досліджувала стан поселення зелених ящірок. Ця місцевість привабива тим, що вона малонаселена, тут проходить державний кордон України з Молдовою, і тому господарська діяльність людини обмежена. Одразу впадає в очі відсутність такого атрибуту "цивілізованих" лісів, як сміття із пластикового посуду. Саме тут у 2006 році були вперше знайдені прудкі жаби (Rana dalmatina), що як до того вважалося живуть виключно у Закарпатті.

Весняна експедиція в Херсонську область вивчала змій, жаб та ящірок в Олешківських пісках - незвичайних місцинах на півдні України. Тут збереглись пісчані бархани - кучугури, на місці, де в третинному періоді нашої геологічної історії Дніпро намив багато кремнієвого піску. Більша частина Олешківських пісків засаджена сосновими лісами, але деякі ділянки залишились степовими - як біля села Буркути, де наша експедиція зупинилась на ночівлю.

Першого травня 1919 року виставковою секцією Губполітпросвіти Київщини з ініціативи академіка АН УРСР М. Ф. Кащенка і д-ра біол. наук. В А. Караваева був зареєстрований Зоологічний музей. Він став одним з перших зоологічних центрів у системі Української Академії Наук і склав у майбутньому основу Інституту зоології АН УРСР, а також Зоологічного і Палеонтологічного музеїв при ННПМ НАН України. В перші роки існування музею колекції створювалися в основному за рахунок передачі в музей колекцій приватних осіб і експедиційних виїздів. У 1966 році Зоологічний музей увійшов до складу Центрального науково-природознавчого музею АН УРСР, а роком пізніше, під керівництвом Н. Н. Щербака, була закінчена повна реконструкція музею і він був відкритий для відвідувачів.

З того часу минуло багато років. Були здійснені десятки експедицій Україною, а також у республіки Середньої Азії, на південь Росії, до Кавказу, Закавказзя, Калмикії, Туви, Бурятії, Монголії, до Сибіру, на Далекий Схід. Окремо слід зазначити морські експедиції, які дали можливість зібрати значну колекцію морських тварин. Співробітники музею провадять значні дослідницькі роботи, результати яких видані в "Збірнику праць Зоологічного музею" та в монографіях, видаються також наково-популярні книжки, а сучасна серія "Природа України. Визначники", стала дуже популярною в Україні.

В даний час у музеї експонується близько 5000 екземплярів тварин, які відносяться до 4000 видів, але це усього лише двадцята частина всіх матеріалів які зберігаються в музеї. Експозиція побудована за систематичним планом, у ній освітлені будова і родинні відносини кожної групи тварин, поширення, найбільш важливі представники й охоронний статус видів. У музеї проводиться широка просвітницька робота, стажування на базі музею проходять студенти, аспіранти, наукові співробітники і працівники інших музеїв. Щороку музей відвідує близько 400 тис. відвідувачів, проводиться близько 100 оглядових і тематичних екскурсій.

В 1996 році, наказом Президента України, Науково-природничому музею було надано статус Національного. В 2007 році Зоологічний музей став носити ім'я М.М.Щербака, одного з найвідоміших своїх директорів.