Предмет і завдання палеонтології

Вітрина 1.  Знахідки скам'янілих решток живих організмів, особливо далеко осторонь від характерних місць їхнього існування (наприклад, морських тварин на вершинах гір), ще здавна привертали увагу вчених і філософів.
Палеонтологія вивчає організми, що існували на Землі в минулі часи і належить до числа біологічних наук. Вона тісно пов'язана з суміжними природничими науками — геологією та географією: палеонтологічні дані покладено в основу біостратиграфічного методу, вони відіграють важливу роль при екологічному прогнозуванні та можуть бути використані при палеогеографічних реконструкціях і прогнозуванні кліматичних змін у майбутньому. Крім того, при з'ясуванні історії розвитку людського суспільства, його мистецтва, культури, господарської діяльності — мисливства, скотарства, землеробства та ін., палеонтологія об'єднується з археологією. Вивчення етапів розвитку біоти сприяє встановленню геологічного віку, кореляції земних шарів, розробці питань палеогеографії, антропології тощо.
Найбільшими розділами палеонтології є палеозоологія та палеоботаніка. Особливе місце належить палеоекології. Ці розділи, в свою, чергу поділяються на досить великі підрозділи. Окремим розділом палеонтології є тафономія — наука про захоронення органічних решток і утворення їх місцезнаходжень.
В наш час палеонтологія стрімко розвивається. Їй належить значна роль у розкритті закономірностей розвитку органічного світу, в утвердженні ідей еволюції та формуванні матеріалістичного світогляду в природознавстві.
Вітрина 2.  Тривалий час панувала гіпотеза щодо самозародження життя на Землі, тобто його виникнення з хімічних речовин невдовзі після утворення атмосфери. Інколи ці процеси розглядалися як одночасні. Вважалося, що в ті часи на нашій планеті існували умови, сприятливі для утворення амінокислот, білків, нуклеїнових кислот, "протоклітин" і, в решті решт, живих клітин, з яких в процесі еволюції утворилось величезне різноманіття організмів. Останнім часом все більше підтверджень одержує гіпотеза, згідно якої життя, вже на клітинному рівні, або навіть у вигляді спор та бактерій, було занесено на Землю із космосу. Можливо, що його, а також воду, основу всіх форм життя на нашій планеті, принесли з собою велетенські льодові метеорити, які бомбардували Землю та Місяць наприкінці архейської ери.
Вітрини 3-7.  З усього різноманіття організмів, що жили в минулі часи, у викопному стані зберігається лише дуже незначна частина, але й з неї далеко не все є доступним для дослідників. Лише вивільнені з надр землі палеонтологічні документи розкривають перед нами літопис Землі. Різноманітність палеонтологічних документів величезна. Здебільшого це фосилізовані (тобто скам'янілі), або муміфіковані, або поховані в кризі чи в бурштині рештки рослин і тварин, їхні відбитки в гірських породах, черепашки та ядра молюсків тощо. До палеонтологічних документів належать також і сліди їх життєдіяльності — ендогліфи та екзогліфи. Перші — це сліди коренів рослин, ходи тварин тощо, які збереглися всередині гірських порід; другі — відбитки лап, сліди повзання чи падіння, копроліти, погризи на кістках чи деревині і таке інше. Сучасні методи досліджень дозволяють вилучати із скам'янілостей та вивчати будову хемофосилій — молекул алканів, жирних кислот, амінокислот і навіть ДНК, що колись входили до складу живих істот.
Палеонтологічні дані необхідно враховувати при вирішенні питань охорони навколишнього середовища, які в останні роки стали особливо актуальними. Вони дозволяють розкривати причини розквіту одних форм і вимирання інших, а також відтворювати ареали видів, що зникають або вже вимерли; оцінити можливості і наслідки акліматизації та реакліматизації окремих видів.
Варто зазначити, що палеонтологічними документами інколи помилково вважають різні утворення неорганічного походження чи навіть артефакти.