SALAMANDRA SALAMANDRA (LINNAEUS, 1758)
САЛАМАНДРА ПЛЯМИСТА

Ряд Хвостаті земноводні - Caudata Scopoli, 1777 або Urodela Latreille, 1825

Родина - Саламандрові - Salamandridae Goldfuss, 1820

Родина нараховує 15 родів, які об’єднують 62 види.

Рід Саламандри - Salamandra Laurenti, 1768

Рід нараховує 7видів, 4 з яких представлені у фауні Європи. На території України живе S. salamandra (Linnaeus, 1758). Вид політиповий, в межах території України поширений тільки номінативний підвид - Salamandra s. salamandra (Linnaeus, 1758).

Найбільші хвостаті земноводні України, загальна довжина дорослих тварин досягає 150 - 250 мм. У земноводних цього виду масивні голова і тулуб, круглий у поперечному розтині хвіст. Очі великі, позаду них розміщені опукло-довгасті отруйні залози - паротиди. На передніх кінцівках по 4, на задніх по 5 пальців, плавальні перетинки не розвинуті.

Тіло сегментовано 10-12 вдавлюваннями, так званими костальними (реберними) борознами, які переходять на передню частину хвоста. Піднебінні зуби мають вигляд двох S - подібних рядів. Забарвлення тіла зверху і частково з боків інтенсивно чорного кольору з яскравожовтими або жовто-оранжевими плямами, форма і розміри яких дуже мінливі. Черево чорних або чорно-коричневих відтінків. Самці відрізняються від самок більш опуклою клоакою.

Статус. ІІ категорія Червоної книги України - "вразливі види"; вид також входить дo списків Додатку ІІІ Бернської конвенції ("види тварин, які підлягають охороні").

Біотопи.  У своєму поширенні пов’язані з вологими лісовими біотопами, в яких вони зустрічаються по долинах рік, на гірських схилах, відомі знахідки і за межами лісової зони (на полонинах).

Чисельність і тенденції до зміни.  Чисельність досягає 3 - 5 особин на 100 м маршруту; щільність у Карпатському біосферному заповіднику 12 - 80 особин на 1 га. Матеріали спостережень останніх років дають підставу говорити якщо не про стабілізацію чисельності цього виду, то принаймні про уповільнення темпів її зниження. Так, облік чисельності цієї тварини у серпні 2003 р. на середній течії р. Латориці в Свалявському р-ні Закарпатської обл. показав чисельність цього виду до 5 особин на 100 м маршруту. На початку квітня 2004 р. в околицях м. Ужгород чисельність цих тварин складала 12 особин на 100 м маршруту, а в кінці квітня цього ж року в околицях с. Яремча Івано-Франківської обл. - до 7 особин на 100 м маршруту.

Особливості біології.  Поява після зимівлі варіює в залежності від погодних умов кожного року і залежить від висоти місцевості, але звичайно відбувається в березні. Ці ж фактори обумовлюють відхід тварин на зимівлю, але найчастіше він відбувається в жовтні - листопаді; в якості зимівельних схованок використовують порожнини під корінням дерев, закриті заглиблення в грунті тощо. Спарювання починається з квітня і може тривати протягом всього весняно-літнього періоду. Звичайно при цьому самець відкладає на землю сперматофор, а самка захоплює його краями клоаки. Вагітність і поява потомства відбувається протягом одного року, або ж ці строки захоплюють якийсь час і в наступному році, що загалом складає близько 10 місяців. Є також дані, що сперматозоїди до 3 років зберігають активність у сперматеці самки.
Типи розмноження цього виду в різних популяціях можуть варіювати. Так, в одних випадках самки можуть відкладати 25 - 30 яєць, з яких практично відразу ж з’являються личинки. В інших випадках з яєць виходять особини, які вже пройшли метаморфоз, тобто для них характерні відсутність зябер і забарвлення, типове для дорослих тварин. Відомі також випадки зимівлі личинок в активному стані. Крім цього, існують відмінності в розмноженні тварин, які мешкають на різних висотах, при цьому особини із гірських популяцій розмножуються 1 раз на два роки. Звичайно розвиток личинок відбувається в невеличких лісових струмках з повільною течією. Статева зрілість наступає на 3 - 4 році життя.